Ukrainian Orthodox Church of St. Anne: Toronto (Scarborough), Ontario

Церковний листочок святої Анни • St. Anne’s Newsletter

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Parish Newsletter • Церковний Листочок

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Parish Newsletter
Храм Святої Анни, Українська Православна Церква Канади, Торонто (Скарборо), Онтаріо: Церковний Листочок

Улюблені у Христі брати і сестри! • Dear brothers and sisters in Christ!

Скачайте Церковний листочок храм святої Анни на своїй веб-сторінці: Церковний листочок святої Анни

St. Anne’s parish Newsletter is now available online, through a dedicated webpage: St. Anne’s Newsletter

This week’s Newlsetter:

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Parish Newsletter • Церковний Листочок

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Newsletter 12, February

Звернення Єпископату УПЦК у зв’язку з останніми подіями в Україні • Statement of the Hierarchy of the UOCC Regarding the Most Recent Events in Ukraine

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Київ: Євромайдан • Kyiv: Euromaidan

Київ: Євромайдан • Kyiv: Euromaidan

Пcалом 124

Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сіон, що стоїть вічно.
Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки.
Бо не залишить Господь жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли руки свої до беззаконня.
Благодій, Господь, добрим і праведним серцем.
А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!

Psalm 124

They that trust in the Lord shall be as Mount Sion; he that dwells at Jerusalem, never more shall he be shaken.
Mountains are round about her, and the Lord is round about His people from henceforth and forevermore.
For the Lord will not permit the rod of sinners to be upon the lot of the righteous, lest the righteous stretch forth their hands unto iniquities.
Do good, O Lord, unto them that are good and unto the upright of heart.
But them that turn aside unto crooked ways shall the Lord lead away with the workers of iniquity, peace be upon Israel.

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: UOCC CrossУКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В КАНАДІ
UKRAINIAN ORTHODOX CHURCH OF CANADA
L’ÉGLISE ORTHODOXE UKRAINIENNE DU CANADA

9 St. John’s Avenue, Winnipeg, Manitoba R2W 1G8
Tel. (204) 586-3093 (204) 582-8709 • Fax. (204) 582-5241 • 
web site: www.uocc.ca • e-mail: consistory@uocc.ca

22-го січня 2014 p. Б.

Звернення Єпископату Української Православної Церкви в Канаді у зв’язку з останніми подіями в Україні

Всечесному духовенству, преподобному чернецтву і всім вірним, братам і сестрам УПЦК,

Слава Icyсу Христу!

Єпископат Української Православної Церкви в Канаді висловлює глибоку тривогу і занепокоєння в зв’язку з останніми трагічними подіями на нашій духовній Батьківщині-Україні, яка увійшла в один з найважчих періодів її сучасної історії. У день великого і світлого свята Богоявлєння Господнього ми побачили жахливу темряву і кровопролиття. Ми глибоко стривожені фізичним насильством і трагічною загибеллю людей і приєднуємося до всього світу висловлюючи наші щирі співчуття родинам тих, хто загинув і хто був поранений протягом останніх днів.

Звертаємось до всіх українців Канади молитися до Господа нашого і Спасителя за всіх тих, котрі ризикуючи своїм життям, борються за єдність народу, за моральну справедливість і побудову Української держави. Ми також закликаємо вірних нашої церкви особливо благати Пресвяту Богородицю про її заступництво, щоб Вона своїм Омофором захистила наш український народ, як це неодноразово було в історії України і щоб врятувала його від нового кровопролиття і насильства.

Ми, Ієрархи УПЦК, ще раз закликаємо вас — наших співгромадян — духовно підтримати наших братів і сестер в Україні, і відгукнутися на заклик Світового Конгресу Українців і Конгресу Українців Канади — матеріально підтримати їх. Ми повинні повідомити Уряд Канади про нашу стривоженість і затурбованість з приводу останніх трагічних подій в Україні в цей критичний момент для нашого Боголюбивого українського народу.

Ми благословляємо нашому духовенству в неділю 26-го січня і в наступні неділі під час Св. Літургії на Благальній єктенії після прохання “Ще молимося за змилування, життя, спокій..” додати наступне прохання:

“Ще молимося за братів і сестер наших в Україні, що в цей час великих випробувань зазнають погроз, принижень і побоїв. Захисти їх Всємилосєрдний Господу і даруй їм любов, єдність, злагоду і перемогу над ворогами, щоб у нашому народі запанували свобода, правда і справедливість”.

Ми також благословляємо після Божестенної Літургії відслужити Панахиду за упокій душ невинно вбитих від насильства і переслідування.

Нехай Господь Бог вислухає наші благальні молитви і благословить нашу вільну духовну батьківщину Україну і її многостраждальний народ.

З архипастирським благословенням,

† ЮРІЙ, Митрополит
† ІЛАРІОН, Єпископ
† АНДРІЙ, Єпископ

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Київ: Євромайдан • Kyiv: Euromaidan

Київ: Євромайдан • Kyiv: Euromaidan

Псалом 125

Коли повертав Господь з полону Сіон, нам здавалося, що то був сон.
Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня.
Тоді між народами говорили: Велике сотворив Господь над нами.
Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем.
Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь.
Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю.
Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.

Psalm 125

When the Lord turned again the captivity of Sion, we became as men that are comforted.
Then was our mouth filled with joy, and our tongue with rejoicing.
Then shall they say among the nations: The Lord has done great things unto them.
The Lord has done great things among us, and we are become glad.
Turn again, O Lord, our captivity, like streams in the south.
They that sow with tears shall reap with rejoicing.
In their going they went, and they wept as they cast their seeds.
But in their coming shall they come with rejoicing, bearing their sheaves.

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: UOCC CrossУКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В КАНАДІ
UKRAINIAN ORTHODOX CHURCH OF CANADA
L’ÉGLISE ORTHODOXE UKRAINIENNE DU CANADA

9 St. John’s Avenue, Winnipeg, Manitoba R2W 1G8
Tel. (204) 586-3093 (204) 582-8709 • Fax. (204) 582-5241 • 
web site: www.uocc.ca • e-mail: consistory@uocc.ca

January 22, 2014

Statement of the Hierarchy of the Ukrainian Orthodox Church of Canada Regarding the Most Recent Events in Ukraine

Reverend clergy, venerable monastics and faithful brothers and sisters,

Glory to Jesus Christ!

The Episcopate of the Ukrainian Orthodox Church of Canada expresses deep concern and distress at the most recent tragic events in our ancestral homeland, Ukraine, which has entered one of the most difficult periods of its modern history. On the day of the glorious and bright Feast Day of the Holy Theophany of our Lord, we witnessed darkness and bloodshed. We are greatly alarmed and troubled by the outbreak of violence and the tragic loss of life. We join with the entire world in expressing our sincere condolences to the families of those who perished and who have been injured during this time.

We call upon Ukrainians in Canada to pray to our Lord and Saviour for all those whose very lives are being risked for the unity of the nation, for moral righteousness and positive changes in building the Ukrainian state. We also call on the faithful to beseech especially the Most Holy Theotokos for Her intercession and Omophor of protection of the Ukrainian people, as She has many times throughout Ukraine’s history, to save them from further atrocities and violence.

We, the Hierarchs of the UOCC, reiterate our call upon you, our fellow citizens, to spiritually support our brothers and sisters in Ukraine and to support the call for material assistance by the Ukrainian World Congress and the Ukrainian Canadian Congress. Let us make known to the Government of Canada our distress at the most recent heartbreaking events in Ukraine at this critical time for our God-loving Ukrainian people.

We bless our clergy on Sunday, January 26, 2014 and on the following Sunday, during the Divine Liturgy at the Litany of Fervent Supplication, following the petition: “Again we pray for mercy, life, peace… “ to add the following petition:

“Again we pray for our brothers and sisters in Ukraine, who at this time of great trials, have come to know threats, oppression and beatings. Protect them, All-merciful Lord, and grant them love, unity, peace and victory over the enemy, so that freedom, truth and justice may reign among our people.”

We also bless that following the Divine Liturgy a Panakhyda memorial service may be served for the innocent victims of the violence and repression.

May the Lord God hear our entreating prayers and blesses our free spiritual Motherland Ukraine and its long-suffering people.

With Hierarchical Blessings,

† YURIJ, Metropolitan
† ILARION, Bishop
† ANDRIY, Bishop

Святе Богоявлення • Holy Theophany

Святе Богоявлення і Хрещення Господа нашого ІС ХС • Holy Theophany and Baptism of our Lord Jesus Christ

Христос Христився! Christ is Baptized!

Tropar of The Theophany, tone 1

When You, O Lord, were baptized in the Jordan, the worship of the Trinity was made manifest.
For the voice of the Father bore witness unto You and called You the Beloved Son.
And The Spirit in the form of a dove confirmed the truth of His word.
O Christ our God Who appeared and enlightened the world, glory to You.

Тропар Богоявлення, глас 1ий

У Йордані хрестився Ти, Господи, і Троїчне явилося поклоніння,
бо голос Отцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи;
і Дух, у вигляді голубинім, ствердив слово об’явлене.
Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив.

Богоявлення: Хрещення Господнє — The Theophany: The Baptism of Our Lord

Євангелія, яку читаємо в Неділю по Богоявленні, — від Св. Матвія (4:12-17). У ній він цитує пророцтво Ісаїї (9:2):
«Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив». Таким чином Євангелист підкреслює, що служіння Господа Ісуса, Якого хрестив Св. Іван Предтеча (котрого Ірод скоро по цьому ув’язнив) — це сповнення пророцтва. Бог остаточно приводив довго ждане спасіння народові Ізраїля і всьому світові.

The Gospel reading on the Sunday after the Theophany is that proclaimed by St. Matthew (4:12-17). In it he quotes the prophecy of Isaiah (9:2): “The people who sat in darkness have seen a great light”. Thus he shows that the ministry of Jesus, Who was baptized by The Forerunner, John (who was imprisoned by Herod shortly after that event) was a fulfillment of prophecy. God was at last bringing the long-awaited salvation to the people of Israel and to the world.

Архиєрейське Різдвяне Благословення • Archpastoral Nativity Blessings

Постійна Конференція Українських Православних Єпископів поза межами України

На Свято Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа 2013-2014

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Різдво по плоті Господа і Бога нашого Ісуса Христа • The Nativity in the flesh of our Lord God Jesus Christ

Різдво по плоті Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа • The Nativity in the flesh of our Lord, God and Saviour Jesus Christ

Ісаї 9:1

Народ, який в темряві ходить,
Світло велике побачить,
і над тими, хто сидить у краю тіні смерти,
Світло засяє над ними!

Преподобним отцям, монашеству та усім вірним Української Православної Церкви поза межами України та нашим братам і сестрам по Вірі в Україні,

В сиву давнину ці слова були донесені до людей, які жили у тривозі, страсі та відчаю, людей позбавлених упевненості, безпеки та присутності Божої. Ми чуємо ці слова на початку Різдва, забуваючи про те, що вперше вони пролунали сотні років перед тим, як ми почали святкувати Різдво. По цілому світові людство і досі не усвідомлює цієї очевидної та діючої Божої істини.

Різдво Господа нашого Ісуса Христа, або як ми ще називаємо – Різдвяні свята – знову наближається! Знову настала ця пора року, а з нею і радісні хвилини. Але насправді, що таке Різдво? Чи це подарунки під ялинкою, різдвяні світла у вікнах, привітальні листівки, вечері з родиною та друзями, сніг на подвір’ї, чи привітання “Веселих свят” тих, хто на вулиці проходить повз нас? Для багатьох людей Різдвяний Піст є часом смутку, тому що вони не мають можливості купувати подарунки для своїх дітей, родичів та друзів. Багато людей сумують у Різдвяний час коли вони згадують про своїх близьких, які не можуть приїхати додому та святкувати разом з ними. Вечеря на День Подяки для декого на жаль залишається тільки мрією, а не реальністю.

Одночасно, Різдвяний Піст може бути порою великої радості, особливо якщо ми будемо пам’ятати що через нього Бог показує Свою Любов до нас. Це може бути час зцілення та відновлення сил. Різдвяні свята – це коли ми святкуємо різдво Дитяти Ісуса. Бог послав Свого Сина, Ісуса Христа, на землю щоб Він воплотився і став одним із нас. Його різдво принесло велику радість цілому світу. Пастухи, мудреці та ангели з радістю розповсюдили веселу новину. Вони знали, що це Немовля було надзвичайним. Пророки говорили про Його прихід на протязі тисяч років. Зірка засіяла у Вифлеємі, щоб показати дорогу тим, хто хотів поклонятися незвичайному Немовляти.

Різдво також є час на роздуми. Що є такого особливого у Різдвяних святах, що вони збирають людей до купи? Чому ми ідемо до нашої бабусі, родичів або друзів додому на велику вечерю та обмінюємося дарунками? Чому ми ідемо на різдвяні забави де є люди, яких ми навіть не знаємо? Незалежно від причини, ми повинні задумуватися над фактом, що ніхто на Різдвяні свята не хоче бути на самоті. Різдвяні свята перетворилися на час коли ми роздаємо подарунки, які є знаком любові та дружби між людьми. Але роздавання та очікування подарунків може вийти поза рамки дозволеного. Бажання одягатися у наймодніший одяг, бажання мати найновіше чудо технології може стати важливішим за дружбу, яку подарунок символізує собою. Часто люди судять дружбу по вартості подарунка, а не по добрих рисах характеру людини, яка дарує цей дарунок – що є дуже небезпечною стежиною, – стежиною, яка може привести до розірвання дружби та самотності, чого ніхто з нас не бажає.

Ісус Христос як Спаситель приходить для всіх, а не тільки для вибраних людей. Його Різдво є знаком Божої любові та турботи за нас, і того, що ми належим Йому та один одному. Звістка про Його Різдво вперше була проголошена пастухам – людям найнижчого суспільного класу, яким часто не довіряли. Ангели проголосили: “Слава у вишніх Богу, і на землі мир, між людьми благовоління” спонукаючи незнайомих стати друзями а ворогам помиритися. На шляху до дружби та визнання людьскої спільноти, ми знаходимо волю, яка дає нам змогу жити дружно один з одним та поважати кожного зокрема.
Наш Спаситель вчить нас, що милосердя, прощення, радість, мир та справедливість насправді існують, а не являються тільки мріями. Вони є дійсними, тому що

Христос, який народився у Вифлеємі є правдивим уособленням милосердя, прощення, радості, миру та справедливості. Це є справжні різдвяні подарунки, щиро дані нам Тим, Кого Святом Різдва смиренно та з радістю ми шануємо. Ми молимось за Вас, за Ваші родини, за Ваші парафіяльні громади та за цілий світ, щоб ці подарунки були прийняті Вами з чистим серцем, розумом та душею, та щоб Ви швидко розгорнули їх і почали ділитися ними з іншими – можливо навіть з тими, кого Ви не знаєте – щоб вони також змогли зрозуміти, що насправді означає бути “вдома на Різдвяні свята”. Неймовірніше всього є те, що коли ми ділимося цими дарами, вони примножуються швидше ніж ми встигаємо їх роздавати.

В святий день Різдва Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, коли Ви будете в дорозі на Різдвяну вечерю, або до своїх родичів та друзів, або щоб обмінятися подарунками чи просто, щоб звести подячні молитви до Бога у церкві, моліться за всіх, кого Ви зустрінете по дорозі. Подумайте, що вони завдяки Вашій молитві, можливо прийдуть до пізнання того, що Ви вже вірите: що Бог, через любов Ісуса Христа, перебуває разом з нами у наших домівках, а не в уяві. Отож, даваймо жити кожен день дотримаючись цієї істини до кінця нашого життя.

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Різдво Христове 2013-2014

З архиєрейськими благословеннями,

† ЮРІЙ, Митрополит
Української Православної Церкви в Канаді

† АНТОНІЙ, Митрополит
Української Православної Церкви США
Місцеблюститель Української Православної Церкви в Діяспорі

† Іоан, Архиєпископ
Української Православної Церкви в Діяспорі

† ЄРЕМІЯ, Архиєпископ
Української Православної Єпархії Бразилії та Південної Америки

† ІЛАРІОН, Єпископ
Української Православної Церкви в Канаді

† АНДРІЙ, Єпископ
Української Православної Церкви в Канаді

† ДАНИЇЛ, Єпископ
Української Православної Церкви США

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Interstitial

Permanent Conference of Ukrainian Orthodox Hierarchs Beyond the Borders of Ukraine

Feast of the Nativity of our Lord and God and Saviour Jesus Christ 2013-2014

Isaiah 9:2

The people who walked in darkness
have seen a great light;
those who lived in a land of deep darkness
– on them light has shined.

To the Venerable Clergy, Monastics and Faithful of the Ukrainian Orthodox Church beyond the Borders of Ukraine and to our Brothers and Sisters of the Faith in Ukraine,

These words were spoken long ago to people living in anxiety, fear, and despair, people feeling bereft of security, safety and any sense of God’s presence. We hear them early on Christmas, forgetting that they were first spoken hundreds of years before the birth we are celebrating. Human beings throughout our planet still yearn to know that a more gracious and divine reality is active and evident in our lives.

The Nativity, or as it is often referred to – Christmas – is here! The season has come and, with it, many joyous moments. However, what is the real meaning of the Nativity? Is it the gifts under the tree, the lights in the windows, the cards in the mail, dinners with family and friends, snow in the yard, stockings hanging in the living room, and greetings of “Merry Christmas” to those who pass us in the streets? Is this really what the Nativity is? For many people, the Nativity Feast is a time of sorrow. They do not have the ability to buy gifts for their children, family and friends. Many are saddened at Christmas time when they think of their loved ones who will not be able to come home to join in the festivities. A turkey or ham dinner may be only a wish and not a possible reality for some.

Yet, the Nativity Feast can be a season of great joy, especially if we remember that God is showing His great Love for us through it. It can be a time of healing and renewed strength. You see, Christmas is when we celebrate the birth of the Christ Child. God sent His Son, Jesus Christ, into the world to be incarnate – to become one of us. His Nativity brought great joy to the world. Shepherds, wise men and angels all shared in the excitement of knowing about this great event. They knew this was no ordinary Child. The prophets had told of His coming hundreds of years before. The star stopped over the cave in Bethlehem to mark the way for those who were searching for this special Child.

The Nativity is also a season for reflection: What is it about Christmas that draws people together? Why do we go to our grandmother’s house for a big dinner or visit family and friends who we see but once a year to exchange presents? Why do we attend one Christmas party after another with people we do not really know? Whatever the reason, it should cause us to reflect deeply about the fact that no one wants to be alone at Christmas. Christmas has become a time for gift-giving. Gifts are a sign of the love and friendship people have for one another. At the same time, gift-giving, and perhaps the expectation of gifts, can get out of hand. The desire for the latest fashion or gadget can become more important than the friendship a gift symbolizes. Sometimes people judge friendships more by the value of the gifts they are given rather than the value of the person who gives it to them. This is a dangerous path to tread – one which can lead to the breaking down of relationships and the cause of loneliness when we want most to not be alone.

Jesus Christ comes as Saviour for all, not just for a select few. His Nativity is God’s proclamation that we all matter and that we belong to Him and to one another. The message of His Nativity was first announced to shepherds – those people living on the margins of society and often not trusted by others. The angels proclaimed, “Glory to God on High and peace and good will amongst all people” enabling strangers to become friends and enemies to be reconciled. In that journey towards friendship and the recognition of our common humanity, we discover a freedom which enables us to live in peace with one another and to have respect for every individual and every culture.

Our Saviour teaches us that mercy, forgiveness, joy, peace and justice are all possible realities and not to be found only in our dreams. They are possible realities because it is Christ born in Bethlehem Who is true mercy, forgiveness, joy, peace and justice. These are the genuine gifts of Christmas, presented abundantly to us by the One, Whose humble nativity we joyfully celebrate. Our prayer for you, for your families, for our parish communities and for our entire world is that these gifts are received with pure hearts, minds and souls and that you will unwrap and quickly share them with others – perhaps even those you may not know in order that they too can discover what it truly means to be “home for Christmas.” Most incredibly, when we share these gifts they are replaced almost more quickly than we can give them away.

When you are on your way to Christmas dinner, or to visit family and friends, or to exchange gifts, or to attend another Christmas party or to church to offer praise and gratitude to God on one of the Nativity Holy Days, pray for everyone you greet. Think about how they might come to know what you already believe through those prayers – that God is at home with us and we are to be at home with him, not in a dream, but in reality through the love of Jesus Christ. May we always live as though we truly hold this to be true all the days of our life.

CHRIST IS BORN! GLORIFY HIM!

The Nativity of Christ 2013-2014

With Archpastoral Blessings,

† YURIJ, Metropolitan
Ukrainian Orthodox Church of Canada

† ANTONY, Metropolitan
Ukrainian Orthodox Church of the USA and
Locum Tenens Ukrainian Orthodox Church in Diaspora

† IOAN, Archbishop
Ukrainian Orthodox Church in Diaspora

† JEREMIAH, Archbishop
Ukrainian Orthodox Eparchy of Brazil and South America

† ILARION, Bishop
Ukrainian Orthodox Church of Canada

† ANDRIY, Bishop
Ukrainian Orthodox Church of Canada

† DANIEL, Bishop
Ukrainian Orthodox Church of the USA

Різдвяне Привітання • Christmas Greetings

Христос народжується – Славіте Його! Christ is Born — Glorify Him!

Tropar of The Nativity, Tone 4

Your Nativity, O Christ our God, has shone the Light of Knowledge upon the world. For by it those who worshiped the stars were taught by a star to worship You, the Sun of Righteousness, and to know You as the Orient from on High. O Lord, glory to You.

Тропар Різдва, голос 4

Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння, в нім бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися Тобі — Сонцю Правди і пізнавати Тебе, як Схід з висоти. Господи, слава Тобі.

Дорогі брати і сестри!

В цей благословенний час Різдва Христового, коли усі ми знову переживаємо величну подію народження у місті Вифлеємі, дитятка Христа, очистьмо свої серця і душі від гріхів і зробімо місце для новонародженого немовляти.

Син Божий став Сином Людським, і тепер для всіх людей відкрилася можливість стати Божими дітьми по благодаті. Так вчить святитель Іриней Ліонський:

« Син Чоловічеський не для того прийшов, — говорить Він нам у Святому Євангелії, — щоб йому служили, але для того, щоб послужити і віддати душу Свою за відкуплення багатьох » (Мф.20,28).
Тож навчімося і ми служити тим , хто потребує нашої допомоги.

З великою радістю вітаємо вас з Різдвом Христовим та Новим роком! Бажаємо Вам миру, здоров’я, сімейного щастя та довгих років життя!

«Христос народжується – Славіте Його!»

З любов’ю про народженого Христа,
настоятель отець Володимир, добродійка Наталя і Вероніка.

Святий Апостол Андрій Первозванний • Holy Apostle Andrew, The First-Called

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne: Святий Апостол Андрій Первозванний • Holy Apostle Andrew, the First-Called

Святий Апостол Андрій Первозванний • Holy Apostle Andrew, the First-Called

Тропар, голос 4

Як первозванний з апостолів і брат верховного,
Владиці всіх молися, Андрію, мир вселенній дарувати,
і душам нашим велику милість.

Кондак, голос 2

Мужности одноіменного Богопроповідника і первозванний учеників Спасових,
Петрового родича прославмо,
бо він, як колись того, так нині й нас призиває:
Прийдіть — ми знайшли Жаданого.

Наш український народ має багаті традиції—кожна пора року була сповнена для українців різними святкуваннями, звичаями, обрядами. Особливо багатою в цьому відношенні була зима, коли господарі не були зайняті роботами на своїх полях, а більше часу проводили в домівках зі своїми родинами. Саме в такий час у церковному житті звершується вшанування пам’яті святого, котрий має особливе значення для Церкви Христової в Україні. 13 грудня за новим стилем православні українці вшановують святого апостола Андрія Первозванного.

Апостол Андрій походив із Вифсаїди—міста у Галілеї —північній частині Палестини, відомої родючістю земель та гостинністю жителів. В часі земного служіння Господа нашого Ісуса Христа в Палестині проживало досить багато греків, а тому й не дивно, що дехто із юдеїв носили імена грецького походження. Так і у святого апостола, про якого йде мова, грецьке ім’я: “Андрій” в перекладі на українську означає “мужній”.

Історія приходу святого Андрія до віри в божественне достоїнство Ісуса Христа була непростою. Коли Іоан Предтеча, Хреститель Господній проповідував на берегах Йордану, майбутній апостол Андрій пішов за ним, сподіваючись знайти відповіді в нього на свої духовні питання. Тоді дехто навіть думав, що Іоан Хреститель і є тим самим обіцяним Месією, котрий має визволити єврейський народ із пригнобленого стану. Та ось Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, і Великий Пророк прямо говорить до своїх учнів, вказуючи на Господа: “Це—Агнець Божий, що бере гріхи світу”. Слова учителя вразили учнів, серед них і Андрія, котрий разом із Іоаном Зеведеєвим, своїм земляком теж із Вифсаїди, пішли за Ісусом.

Побачивши їх, Господь спитав: “Чого вам треба?” Вони ж сказали: “Учителю, де Ти живеш?” Ісус відповів їм: “Підіть і побачите”. Так, закликавши Андрія та Іоана,Христос зробив їх Своїми учнями. Тоді ж Андрій сповістив своєму братові Петру: “Ми знайшли Месію”. І Петро теж приєднався до громади послідовників вчення Христового, оскільки душею і серчем відчув, що за його життя збувається те, що було в давнину провіщене пророками.
Євангеліє сповіщає нам, що апостоли після першого заклику ще деякий час проводили із своїми сім’ями, рибалили, як і раніше, але пройшло кілька місяців і Сам Господь показує важливість їх служіння: “Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей”. Після цих слів для учеників Христових не було нічого більш важливого у світі, аніж слухати проповідь Спасителя і виконувати Його повеління.

Апостол Андрій, названий Первозванним за те, що раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Господом протягом всього земного служіння Ісуса Христа. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у Скіфію—землі, на яких пізніше виникає наша Русь-Україна.

Про благовістя апостола свідчать такі давні християнські письменники, як священномученик Іполит Римський (III ст.). церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та ін.

У стародавньому руському літописі “Повість минулих літ” так розповідається про подорож апостола Андрія українськими землями: “Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: “Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков воздвигне тут Бог”. І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ”.

Літопис не має підтвердження в інших історичних пам’ятках, тому деякі вчені схильні вважати цю історію не більше, ніж легендою. Але це не завадило шанувати апостола Андрія Первозванного основоположником Церкви Христової в Україні.

Київський собор 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після унії, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У соборній постанові сказано: “Святий Апостол Андрій —перший архиєпископ Константинопольський, патріярх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував апостол”.

Збирання відомостей про місію апостола до Скіфії розпочалось багато століть тому. Священномученик Климент Римський (І ст.) та автор слов’янської писемності рівноапостольний Кирило вивчали відомості про перебування апостола в Криму.

Ченці Епіфаній та Яків, маючи в якості початкових джерел твори Климента Римського, Євагрія Понтійського та Єпіфанія Кіпрського, обійшли чорноморське узбережжя і зібрали перекази про проповідь апостола Андрія. Михаїл VII Дука писав великому князеві Всеволоду Ярославовичу про місію святого Андрія: “Священні писання і оригінальні історичні книги переконують мене, що наші держави мають одне походження і спільні корені, що одне і те ж спасительне слово дійшло до нас обох і ті ж самі свідки і предтечі божественної тайни принесли нам обом слово Євангелія”.

Дочка Всеволода, Іоанна спеціяльно відвідала Константинополь, щоб зібрати відомості про місію апостола. Сучасні вчені дійшли до висновки, що Святий Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років.

Повернувшись у Грецію, апостол Андрій зупинився у місті Патри, що на березі Коринфської затоки. В цьому місті апостол Христів багатьох зцілив від недугів через покладання рук, в тому числі і знатну жительку Патр Максиміллу, яка щиросердечно увірувавши у Христа, стала ученицею святого апостола Андрія. Але як завжди, коли добро має успіх, тоді злі сили повстають, прагнучи знищити світло любові. Місцевий правитель Егеат загорівся ненавистю проти апостола. Правитель назвав проповідь ученика Христового безумством і, як безумного, засудив апостола до страти. Прагнучи припинити поширення вчення, яке проповідував апостол Андрій, Егеат хотів залякати жителів міста, показуючи, які страждання чекають на того, кого виявлять винним у прихильності до апостольського вчення. Анітрохи не злякавшись присуду, апостол Андрій у натхненній проповіді перед присутніми розкрив духовне значення страждань Спасителя за увесь людський рід. Егеат наказав, щоб апостола розіп’яли, але не так, як Христос був розіп’ятий—за наказом правителя святого Андрія прив’язали до хреста мотузками, щоб продовжити його страждання. Хрест, на якому розпинали апостола був у вигляді латинської букви “х” і до нашого часу така форма хреста називається “андріївською”.

Висячи на хресті, апостол безупинно молився. Два дні із хреста він повчав своїх учнів. Слуги правителя, що стерегли хрест, хотіли зняти апостола з нього, щоб він припинив проповідувати, але невидима сила зупинила їх: руки не слухалися і слуги не могли розв’язати мотузок. Перед смертю святого Андрія осяяло невимовне світло і так, у сяйві апостол Христів покинув це тимчасове життя. Мученицька кончина апостола Андрія Первозванного, як можемо судити на основі історичних пам’яток, сталася у 62 році по Різдві Христовому.

Про життя й подвиги святого апостола Андрія свідчать численні реліквії, пов’язані із його служінням та його нетлінні мощі. В місті Синопі, ще у IX ст., як свідчать письмові джерела, показували кафедру апостола Андрія із чорного каменю. Як стверджують, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс апостола Андрія—його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст.

В Патрах, на місці мученицької загибелі апостола Андрія залишались його мощі. В 357 році за наказом імператора Констанція II вони були перенесені в Константинополь, у храм Святих Апостолів, де вони були покладені поруч із нетлінними останками апостолів Луки та Тимофія. Однак, у LX ст. глава апостола і частини хреста повернулись в Патри. Візантійський історик Феодор Продром, який жив у XII ст., свідчить, що ці реліквії шанувалися так само, як і святиня в Константинополі. Мощі з Константинополя у 1208 році хрестоносці забрали в Італію, в місто Амальфі. Тривалий час чесна голова апостола і частини хреста, на якому він був розіп’ятий, перебували у Патрах, але в 1460 році місто захопили війська османського султана Магомета II. Правитель області Мореї Фома Палеолог у 1462 році передав главу апостола і частини хреста Пію II, папі Римському, який помістив святиню в соборі святого Петра. У минулому столітті в 1946 році папа Павло VI повернув мощі Елладській Православній Церкві. Так ці священні реліквії повернулися на своє історичне місце у Патри. Зараз у місті височіє собор святого апостола Андрія, де й знаходиться згадана святиня. Храм стоїть на тому місці, де загинув святий апостол, поруч із джерелом, що відкрилося на місці страти. Почалося будівництво собору у 1908 році, а відкритий для Богослужінь він був у 1974 році. Автором проекту храму та першим керівником будівництва був знаменитий грецький архітектор Анастасіос Метаксас.

У пам’ять Андрія Первозванного в Києві, на тому місці, де апостол поставив перший хрест, 1212 року споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Еосподнього, також привертає увагу храм Святого Андрія Первозванного, який знаходиться на початку Андріївського узвозу.
— Архимандрит Лаврентій, Голос Православ’я

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Interstitial

Troparion to Holy Apostle Andrew, Tone 4

As the First-Called of the Apostles, and brother of their leader, O Andrew,
entreat the Master of all, that He grant peace to the world and great mercy to our souls.

Kontakion to Holy Apostle Andrew, Tone 2

Let us acclaim the namesake of courage, the herald of things divine,
First-Called of the Saviour’s Disciples and kinsman of Peter.
As he of old cried out to him, so today he cries to us: Come, we have found the desired One.

The Holy Orthodox Church commemorates St. Andrew the First-Called Apostle on Dec. 13. St. Andrew has particular importance for Ukraine where he conducted his missionary work in the region in the first century. Apostle Andrew, who was the brother of Apostle Peter, came from Bethsaida. St. Andrew grew up very pious and spiritual and early on became a disciple of St. John the Baptist.

At that time, some even thought that John the Baptist was the Messiah, but St. John boldly declared that he is only the “voice in the wilderness,” the one who comes before Him, Who will fulfill the Old Testament prophesy. When Jesus came to the Jordan to be baptized by John, the Baptist exclaimed to his disciples, “Behold! The Lamb of God who takes away the sin of the world.” (Jn 1:29) Andrew immediately followed Jesus and became His first disciple, thus gaining the name the “First-Called Apostle.” Later, after spending some time with Jesus, an ecstatic Andrew rushed to tell his brother Peter, “We have found the Messiah.”

Disciple Andrew was witness to crucial events in the Saviour’s time on earth. Together with the other Disciples, Apostle Andrew heard Jesus teaching first-hand. He witnessed the miracles of Jesus that confirmed that He is the Son of God. Andrew also experienced the Saviour’s suffering and death on the cross and Resurrection. Andrew was one of a select few disciples to whom Jesus appeared after the Resurrection. He was also present for the Ascension of Christ. After the Pentecost, it fell to Apostle Andrew to teach the Gospel in the northern Black Sea region and “Scythia”, the territory that became the Empire of Kyivan Rus’ and modern Ukraine. According to the Chronicles, St. Andrew taught in Crimea and later travelled up the Dnipro River to the future site of Kyiv city.

“God’s blessings will be sown on these hills: A great city will be built here. The Lord will bless this land by holy baptism and will build many great churches here,” historical documents record the Apostle telling his disciples. St. Andrew blessed the Kyivan hills and planted a cross there.

Some historical sources believe that Apostle Andrew spent between 10-20 years travelling in Scythia. Upon his return to Greece, St. Andrew taught and healed the sick in Patras. As always, when good is flourishing, evil seeks to destroy the light of love. While many came to follow Christ after experiencing the Apostle’s teaching and healing work, the local ruler Proconsul Aegeates hated Apostle Andrew, calling his teaching crazy and sentencing to death the first disciple chosen by Christ in approximatey the year 62 AD. Undaunted, Apostle Andrew delivered divinely-inspired teachings to those gathered about the spiritual meaning of the Saviour’s suffering for the whole human race. Aegeates had the Apostle tied to an X-shaped cross upside down to further his suffering. This cross is known as the St Andrew’s Cross. When his soul departed his body, the First-Called disciple of entered the Kingdom of Heaven within a bright heavenly light that encompassed the cross.

Numerous articles related to his ministry and his incorrupt relics testify to the life and works of St. Andrew. According to historical sources, a belt of St. Andrew was kept at the Dormition Cathedral in Kyiv Monastery of the Caves for centuries. At first, St. Andrew’s relics remained in Patras, the place of his martyrdom.

Emperor Constantius II had them transferred to Constantinople where they were placed next to the incorrupt remains of St. Luke and St. Timothy in the Holy Apostles church in 357. The head of St. Andrew and part of the cross were returned to Patras in the 9th C, but approximately 500 years later the city was fell to the Ottoman army. Thus, the head of the Apostle and part of the cross were given to Pope Pius II in 1462, who placed them in of St. Peter’s Basilica.

They remained in Rome until 1946 when Pope Paul VT gave them to the Greek Orthodox Church. They were returned to their historic resting place in Patras. In 1908 construction began on St. Andrew’s Cathedral in Patras at the place where St. Andrew was crucified. A healing well-spring also appeared at the spot where he was crucified. The cathedral, the largest church in Greece, opened for worship in 1974.

St. Andrew: World Patron

St. Andrew was a loyal and faithful disciple of Christ who used every occasion—even his own crucifixion—as a teaching opportunity about Christ. The First-Called Apostle’s good works and teaching became known throughout the world along with the symbolic meaning of his X-shaped cross. St. Andrew is the patron saint of the Ecumenical Patriarchate of Constantinople, and is regarded as the founder and the first bishop of the Church of Constantinople. His All Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew is the 270th successor of St. Andrew.

St. Andrew is the patron saint of Ukraine. The wooden church of the Exaltation of the Holy Cross was built in Kyiv in 1212 to commemorate the place in Kyiv where Apostle Andrew placed his cross. One of the most commanding churches in Kyiv dedicated to St. Andrew today is the 18th C St. Andrew’s church, built by Italian architect Bartolomeo Rastrelli, located on a hill overlooking the historic Podil district. St. Andrew is the patron saint of Georgia, bringing the Gospel of Christ to Georgians in the first century.

St. Andrew is also revered in Scotland. According to one tradition, some of his relics were taken Scotland, where he was chosen as the Protector of the Scottish people. The Cross of St. Andrew, which was traditionally part of the Scottish flag, became part of the British flag where it was placed after the union of Scotland and England. The national flag of the United Kingdom, known as the Union lack, incorporates the St. Andrew’s cross. This flag appeared in Canada with the first Scottish sertlements in 1621. St. Andrew’s Cross was part of Canada’s flag until 1964 when the maple leaf flag was adopted. Today, the symbol of St. Andrew’s Cross can still be seen as part of the provincial flags of British Columbia, Manitoba, Nova Scotia and Ontario.

Собор Архистратига Михаїла та Небесних Сил Безплотних • Synaxis of Archangel Michael and the Bodiless Powers

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Архистратиг Михаїл • Archstrategist Michael

Архистратиг Михаїл • Archstrategist Michael

John 1:47-51

Jesus saw Nathanael coming to him, and said of him, Behold an Israelite indeed, in whom is no guile!
Nathanael said unto him, Where do you know me? Jesus answered and said unto him, Before Philip called you, when you were under the fig tree, I saw you.
Nathanael answered and said unto him, Rabbi, you are the Son of God; you are the King of Israel.
Jesus answered and said unto him, Because I said unto you, I saw you under the fig tree, do you believe? You shall see greater things than these.
And he said unto him, Verily, verily, I say unto you, Hereafter you shall see heaven opened, and the angels of God ascending and descending upon the Son of man.

Іоана 1:47-51

Ісус, угледівши Нафанаїла, що до Нього йде, говорить про нього: Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!
Говорить Йому Нафанаїл: Звідки знаєш мене? Ісус відповів і до нього сказав: Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти.
Відповів Йому Нафанаїл: Учителю, Ти Син Божий, Ти Цар Ізраїлів!
Ісус відповів і до нього сказав: Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!
І Він каже йому: Поправді, поправді кажу вам: Відтепер ви побачите небо відкрите та Анголів Божих, що на Людського Сина підіймаються та спускаються.

Собор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил Безплотних святкується у Православній Церкві 21 листопада за новим стилем. Це церковне свято встановлене на початок християнства Головна тема святкування — побожне шанування вірності Богу, єдності в Богові, ревності до виконання волі Божої, які явили для нашого повчання і спасіння Небесні Сили. Таким чином, свято Собор Архистратига Михаїла й інших Небесних Сил Безплотних — це, в першу чергу, вшанування вірного непохитного служіння Богу, свято непохитного уповання на Бога.

В книзі Про небесну ієрархію, яка надписана святим Діонисієм Ареопагітом, знаходимо завершене вчення про те, що Небесні Сили не однорідні, згідно із покладеними на них різноманітними служіннями. Богословська думка виділяє три ступені ангельської ієрархії, кожен з яких охоплює в свою чергу по три чини, тобто всіх разом дев’ять. Це знайшло відображення і в установленні свята: святкування звершується в листопаді — дев’ятому місяці від березня, яким в давнину розпочинався рік. Православна догматика стверджує, що дана кількість ангельських чинів та імена деяких архангелів, які відомі, аж ніяк не вичерпна картина впорядкованої небесної ієрархії, але є цілком достатньою відкритою для спасіння людини.

Першим серед архангелів, якого знаємо на ім’я є Архангел Михаїл, архистратиг воїнства Господнього. Його ім’я означає “Хто, як Бог?” Саме найменування — це своєрідна відповідь впалим ангелам на чолі із Денницею-Люцифером, котрі повстали проти служіння Богові через власну гордість.
Архангел Михаїл багато разів згадується в Священному Писанні Старого Завіту: він відкриває Ісусу Навину волю Божу про взяття Єрихону, він завдає поразки війську ассірійського царя Сеннахирима, долає нечестивого антіохійського вождя Іліодора, охороняє в полум’ї розжареної печі благочестивих отроків Ананію, Азарію і Мисаїла, зберіг від зруйнування водним потоком храм у Хонах та багато інших величних справ зробив святий архангел з волі Божої.

На честь нього в християнську епоху виникають прекрасні храми, в яких за прикладом самого Михаїла, архангела люди славлять Бога. Українська земля прикрашається великою святинею — столичним собором, що возносить в небо сяйво золотих куполів і освячений на честь архангела Михаїла і всіх Небесних Безплотних Сил.

Іконографічний канон щодо зображення цього найвідомішого архангела вказує зображати його таким, що — топче ногами диявола, і, як переможець, тримає у лівій руці зелену пальмову гілку символ перемоги, а в правій — списа із білою хоругвою вгорі його із зображенням червоного хреста на ознаку перемоги Хреста над дияволом. Відомий наш проповідник святитель Інокентій Херсонський писав про архангела Михаїла так:

“Він першим повстав проти сатани, коли той повстав проти Вседержителя… З того часу архангел Михаїл не перестає ратоборствувати за славу Творця і Господа всіх, за справу спасіння роду людського, за Церкву і дітей її… “.

Прекрасні риси нашого небесного покровителя надихали проповідників до високодуховних повчань, подвижників наставляли на несення подвигів. Немає й тіні сумніву в тому, що образ служіння святого архистратига — це заклик нам усім, щоб любити Бога й творити волю його.

— Архимандрит Лаврентій, Голос Православ ‘я

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Interstitial

Revelation 12:7-10

And there was war in heaven: Michael and his angels fought against the dragon; and the dragon fought and his angels, and did not prevail; neither was their place found any more in heaven. And the great dragon was cast out, the serpent of old, who is called Devil and the Satan, who deceives the whole world; he was cast out into the earth, and his angels were cast out with him. And I heard a loud voice saying in heaven, Now is come salvation and virtue and the kingdom of our God and the power of his Christ; for the accuser of our brethren is cast down, who accused them before our God day and night.

Об’явлення 12:7-10

І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч.

The feast day of the Synaxis of the Archangel Michael and other Bodiless Powers is commemorated in the Orthodox Church on November 21. This feast day has its origins in the early days of Christianity. The main theme of this feast day is reverential veneration of loyalty to God, unity with God and zeal to complete the Will of God that the Bodiless Heavenly Powers reveal for our edification and salvation. The feast day of the Synaxis of the Archangel Michael and other Bodiless Powers, foremost, honours faithful, steadfast service to God and commemorates unyielding hope in God. St. Dionysius Areopagite’s book On the Celestial Hierarchies contains a comprehensive theory about the Heavenly Powers which are differentiated according to their various assigned duties. It distinguishes three degrees of hierarchies of angels, each of which includes three ranks, totaling nine altogether. This reflects the very roots of the feast day itself, which is marked in November nine months after March. In ancient times this was the start of the new year. According to Orthodox doctrine, these angelic orders and the archangels that are named are only part of the categorization of celestial hierarchies, but sufficient for human salvation. First among archangels is Archangel Michael, Archangel of the armies of the Lord. His name means “Who is like God?” The name itself is a response to the fallen angels led by Lucifer that rebelled against the service of God because of their own pride.

Archangel Michael is mentioned many times in the Old Testament: He revealed the will of God to Joshua about the capture of Jericho, he defeats the army of the Assyrian king Sennacherib, overcomes the wicked Antiochian Iliodor leader, protects Micah and Azariah, the pious descendants of Ananias, from the flames in the hot furnace, protected the Honah temple from flood destruction and many other great deeds by God’s will.

Many beautiful churches dedicated to Archangel Michael have been built to praise God, following the example of Michael. In Canada there are churches named after the Archangel. The most famous Cathedral in Ukraine dedicated to Archangel Michael is the St. Michael the Archangel Golden-domed Cathedral in Kyiv built 900 years ago, whose glory rivaled the Kyivan Monastery of the Caves. The Cathedral complex was destroyed in the 1930s purges and was rebuilt and opened in 1998. In October 2013 it was nominated as one of the 7 wonders of Kyiv.

The iconography canon for this archangel depicts him as trampling the devil underfoot. He is shown as conqueror, holding in his left hand a green palm branch the symbol of triumph, and in the right a spear with a white banner and a red cross at the top of it as a sign of the victory of the Cross over the devil. The famous Ukrainian prophet St. Innocent of Kherson writes about Archangel Michael:

“He first rose up against satan who rebelled against the Almighty… Since then, Archangel Michael continues to fight for the glory of the Creator and Lord of all, for the cause of saving the human race, for the Church and its children.”

The marvelous characteristics of our heavenly protector have inspired the prophets to enlightened teachings and assisted the ascetics in carrying out their good works. Undoubtedly, the example of Archangel Michael’s service is a call for us all to love God and to carry out His will.

— Archimandrite Lavrentiy, Holos Pravoslavya

Різдвяний піст • Christmas Fast

St_Anne_Orthodox_Toronto_Nativity_Icon

Розпочався Різдвяний піст, або Пилипівка

Matthew 6:16-18

Moreover when you fast, be not, as the hypocrites, of a sad countenance: for they disfigure their faces, that they may appear unto men to fast. Verily I say unto you, They have their reward.
But you, when you fast, anoint your head, and wash your face;
That you appear not unto men to fast, but unto your Father who is in secret: and your Father, who sees in secret, shall reward you openly.

Матвія 6:16-18

А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,
щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Різдво Христове – дивовижний час, коли серце наповнюється радістю від очікування народження Христа. Аби осягнути це диво, потрібно гідно підготуватися. І такою підготовкою є Різдвяний піст, який розпочинається 28 листопада і триватиме сорок днів – до самого свята Різдва.

Цей піст також називається Пилипівкою — від імені апостола Филипа. Після Вознесіння Господнього апостол Филип проповідував Слово Боже в Галилеї, Греції, Сирії, Малій Азії, Лідії, за що його розіп’яли на хресті.

Відомо, що піст – особливий час для християнина, але насамперед це час духовного очищення, а не дієти. Святитель Іоанн Златоуст писав, що «один тільки піст не вводить на небо, якщо не має своєї сестри – милостині, бо милостиня – то крила молитви; коли зробиш молитві крила, то вона піднесеться на небо…». Тож, головне в піст – не забувати про милосердя і молитву.

Lenten ingredients: vegetables, cereals, legumes

Різдвяний піст менш суворіший, ніж Великий і Успенський — за уставом у вівторок, четвер, суботу та неділю дозволяється вживати рибу та їжу з рослинними маслами.

Разом із тим, за сучасних умов життя, Різдвяний піст є найспокусливішим, оскільки на нього припадає також світське свято Нового року. Тому головне — уміння православної людини розуміти, що Новий рік – це мирське свято, а Різдво – православне. Треба зуміти й дотриматись посту, й не образити тих людей, які зустрічають Новий рік. Ми маємо не доводити іншим, що це гарно, а то погано, а просто показувати іншим приклад своєю поведінкою — молитвою та постом.

Традиція посту сходить до ранніх християн. Основним правилом посту у них було не їсти більше як один раз на день, утримуватися від вина, солодкого і поживного, проводити день в самоті і молитві.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці • The Feast Day of the Protection of the Mother of God

Ukrainian Orthodox Church St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Покрова Пресвятої Богородиці • Protection of the Mother of God

Покрова Пресвятої Богородиці • Protection of the Mother of God

Тропар, голос 4

Сьогодні, ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Богомати, пришестям і, споглядаючи на Твій пречистий образ, покірно мовимо: Покрий нас чесним Твоїм покровом і визволи нас від усякого зла, молячи Сина Твого — Христа Бога нашого, спасти душі наші.

Tropar, Tone 4:

Today, we Orthodox people joyfully celebrate, enlightened by Your coming among us O Mother of God, and gazing upon Your Most Pure image, we say with compunction:
Shelter us with Your most pure Protection and deliver us from all evil, praying to Your Son, Christ our God, to save our souls.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці відзначається у Святій Православній Церкві 14 жовтня за новим стилем (а 1 жовтня за старим). Свято Покрови Пресвятої Богородиці має дивовижну історію виникнення і встановлено на честь з’явлення Божої Матері в одному із храмів Константинополя.

За переказом, в час правління імператора Льва VI Філософа (886-912), коли на місто напали сарацини, жителі молилися на всенічній службі у Влахернсь-кому храмі, де зберігалися риза Богоматері, її омофор (покривало) та частина поясу, перенесені з Палестини в V столітті. Саме в цей час, Преподобний Андрій, Христа ради юродивий, побачив під церковним склепінням з’явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів. Святий Андрій бачив, як від Царських Дверей до храму ввійшла осяяна світлом Богородиця у супроводі Св. Іоана Хрестителя і Св. Іоана Богослова та при співі великого хору святих.

Преблагословенна Богородиця просила Господа Ісуса Христа прийняти молитви всіх християн, викликуючих Його Пресвяте Ім’я і прибігаючих до її заступництва. Вона довго молилася за весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови омофор і широко розпростерла понад головами народу в храмі.

Це чудесне з’явлення Богородиці було прославлене присутніми у храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їх боротьбі зі загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів, а Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії. Від часу чудесного з’явлення Богородиці у Влахернському храмі, вістка про цю подію поширилась по всьому Константинополі.

З тих пір було встановлено Свято Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня за новим стилем (1 жовтня за старим). Уславлення свята яскраво відображено у піснеспівах, в яких Богородиця звеличується як повновладна володарка, якій поклоняються і на небі і на землі. Святі піснетворці, прославляючи Пресвяту Богородицю підкреслювали її значимість у спасінні людства. У святочних піснеспівах, особливо у канонах, Богородиця звеличується у яскравих старозавітніх образах, що свідчило про прадавнє передчуття приходу у світ Святої Діви, що народить Спасителя.

Зазначимо, що у Візантії після падіння Константинополя у 1453 році Свято Покрови Пресвятої Богоматері перестали святкувати, але в Київській Русі-Україні це одне із найбільш шанованих свят. Традиція бере свій початок ще від часів прийняття християнства і упродовж віків набирала національного підтексту, відповідно до суспільно-історичних обставин.

До Богородиці прибігали і українські князі, і козаки й гетьмани, які обирали Богородицю своєю Покровителькою та Опікункою. Князь Ярослав Мудрий, збудувавши Софійський Собор у Києві і Благовіщенську церкву над Золотими Воротами, віддав в опіку Божої Матері увесь його народ. Також, Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяв збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому здолати ворога. Він переміг і виконав свою обітницю. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями здобув завдяки Богові і Пречистій Діві Марії. Деякі українські князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї. Від того часу чимало князів здобули перемогу над численними ворогами, прибігаючи під материнського заступництва Богородиці, як про це йдеться у письмових джерелах.

Покрова—храмове свято запорізьких козаків. Запорізькі козаки мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрови. Вони будували багато Покровських храмів. А століттями пізніше Українська Повстанська Армія проголосила Свято Покрови своїм офіційним святом. Теж, православні християни завжди вважали Богородицю своєю вірною і невтомною заступницею і дотепер просять у Цариці Небесної допомоги і захисту, водночас прославляючи її велич та милосердя.

У свято Покрови Пресвтої Богородиці ми просимо у Цариці Небесної захисту і помочі:

Пом’яни нас у твоїх молитвах, Преблагословенно Діво Богородице, щоб не загинули через примноження гріхів наших, покрий нас від усякого зла і лютих напастей; на Тебе бо надіємось і, Твого Покрову свято шануючи, Тебе величаємо.

—risu.org.ua; hram.lviv.ua; rivne-cerkva.rv.ua

Ukrainian Orthodox Church of St. Anne, Toronto (Scarborough), Ontario: Interstitial

Кондак, голос 3

Діва сьогодні предстоїть у церкві і з чинами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками торжествують, бо за нас молить Богородиця Предвічного Бога.

Kondak, Tone 3

The Virgin stands before us in the Church today, and with the choirs of Saints, invisibly prays to God for us. The Angels with the Hierarchs worship, the Apostles with the Prophets rejoice. For the Theotokos prays for us to the Eternal God.

The Holy Orthodox Church celebrates the Feast Day of the Protection of the Most Holy Theotokos on October 14, or October 1 according to the Julian calendar. The Feast Day, called Pokrova in Ukrainian, that commemorates the appearance of the Theotokos in a Constantinople church has a fascinating history of its origin and founding. According to historical tradition, during the reign of Emperor Leo VI, the Philosopher VI (886-912), the townspeople of the city of Constantinople gathered to pray at an All-Night Vigil in the church of St. Mary of Blachernae because their city was besieged by the Saracens. This church was special because it housed the robe, veil head covering, or omophorion, and part of the belt of the Most Holy Virgin Mary. These articles were transferred here from Palestine in the 5th C.

It was at this time that the Venerable St. Andrew the Fool-for-Christ saw in the church dome the appearance of the Blessed Virgin Mary radiant with heavenly light, surrounded by a host of angels, prophets and saints. The Venerable Andrew observed how the radiant light of the Theotokos streamed from the Royal Doors into the church. The Holy Virgin was accompanied by St. John the Baptist and the Apostle John the Theologian along with the singing of a great choir of saints.

The Most Blessed Mother of God beseeched the Lord Jesus Christ to hear the prayers of every Christian who calls for help in His Name and comes to Her for intercession. The Theotokos prayed for a long time for the entire Christian world. Then, she approached the Altar, and removed the veil from Her head. She spread out her omophorion over the heads of the faithful gathered in the church.

This miraculous appearance of the Mother of God was glorified in the church filled with those who had faith that the Mother of God would assist in their struggle against the invaders. Buoyed by the divine support, the Greek Christians defeated the Saracens., The news of this wondrous appearance of the Theotokos in the Blachernae church spread throughout Constantinople. Since Her appearance, the omophorion of the Protectress has become a symbol of intercession and protection of the Most Pure Virgin Mary. The Feast Day of the Protection of the Holy Mother of God also came to be established.

The praises of the feast are clearly reflected in the hymns magnifying the Mother of God as the Supreme One Who is venerated both in heaven and on earth. The holy hymnwriters emphasized Her importance in the salvation of mankind, in praising the Most Holy Theotokos. In the feast day hymns, especially in the canons, the Theotokos is magnified in vivid Old Testament images, reflecting the anticipation of the ancient world of the coming of the Holy Virgin, who shall bear the Saviour. In the Byzantine Empire after the fall of Constantinople in 1453, the commemoration of the Feast Day of the Protection of the Mother of God declined in practice.

At the same time, it became one of the most revered feast days in Kyivan Rus’-Ukraine. Although the traditions of the feast day originate in earlier times, over the centuries the meaning of the feast day came to be interpreted within a local social and historical context. Seeking the protection of the Theotokos were rulers of the Ukrainian state, Cossack leaders and the hetmans who chose the Mother of God as their Intercessor and Protectress. Historical accounts tell of many rulers of the Ukrainian lands who were victorious over their foes after seeking the maternal protection of the Theotokos.

Knyaz Yaroslav Mudriy, the Wise, dedicated his entire nation to the care and protection of the Theotokos after building the St. Sophia Cathedral n Kyiv and the Annunciation church above the Golden Gates of Kyiv. So too, Knyaz Mstyslav, prayed to the Mother of God for assistance in the battle against attacking enemies, promising to build a church dedicated to Her if victorious. He defeated the invaders and built the church. Knyaz Volodymyr Monomakh writes in his memoirs that his armies defeated invading forces after beseeching the Mother of God for assistance. Some of the Ukrainian leaders even placed icons of the Mother of God or prayers to Her in their official seals.

The Pokrova Feast Day was especially commemorated during the Cossack period, particularly by the Zaporizhian Cossacks. It became the patronal feast day of the Zaporizhian Cossacks, who built a church at their Sich headquarters dedicated to the Protection of the Mother of God. They also built many other churches dedicated to this feast day elsewhere. They had a special icon, the Cossack Protectress Mother of the God. Centuries later, the Ukrainian Insurgent Army declared the Feast Day of the Protectress as their official patronal feast day. Christians have always regarded the Blessed Virgin Mary as their faithful and constant advocate and continue to seek the assistance and protection of the Queen of Heaven, at the same time, praising her greatness and mercy.

On the Feast Day of the Protection of the Mother of God, we pray to the Heavenly Queen for Her intercession:

Remember us in Your prayers, О Blessed Lady, the Theotokos, pray that we do not perish as a result of the multiplying of our sins, shield us from all harm and evil attacks. In You we place our hope, and, honouring your Feast Day of Protection, we magnify You.

—risu.org.ua; hram.lviv.ua; rivne-cerkva.rv.ua

Lord Jesus Christ, Son of God, have mercy on me, the sinner.
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного.
St_Anne_Orthodox_Toronto_Whorl_Small

Ukrainian Orthodox Church of Saint Anne

525 Morrish Rd.
Toronto (Scarborough), ON
M1C 1G2

Parish Office: (416) 284-9642


Find Your Way Here

From Highway 401, take Exit 389, Meadowvale Road, heading south (signs for Meadowvale Road South). Take the third right onto Ellesmere Road. Travel 850 metres and take the third right onto Morrish Road. The church will be on the right. Parking is available on church property.

The Ukrainian Orthodox Church of St. Anne benefits from its close proximity to the University of Toronto, Scarborough campus. Two TTC bus routes run frequently to stops right outside our parish doors: one en route from York Mills Station to Victoria Park; another traveling from Kennedy Station to Staines Road — servicing all points in between.

Богослужіння • Services

  • April 13, 2014Страсний Тиждень • Holy Week
  • April 19, 2014Liturgy 10:00 am
  • April 20, 2014The Midnight service 6:30 am Paschal Matins* vespers 7:00 am Liturgy 8:00 am Blessing of Paskas afte
  • April 20, 2014Пасха • Pascha

AEC v1.0.4

Service Schedule

Archives • Архів